Фастів – місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Фастівського району та багатогалузевий промисловий центр. Місто розташоване за 68 км на південний захід від столиці України м. Київ на берегах річки Унава. Сусіди: Фастівського регіону на заході – Попільнянський район Житомирської області, на сході – Васильківський район Київської області, на півночі – Макарівський район Київської області, на півдні – Сквирський та Білоцерківський райони Київської області. Відстань до найближчого аеропорту (“Київ”) – 62 км.
 Загальна площа міста Фастова – 4 315 га. В місті проживає майже 50 тис. чоловік. Працездатний вік населення – 60, 6 %.
Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із населення краю первісними людьми, які жили на Фастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху Палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва ЗОШ № 4 було знайдено стоянку первісної людини – мисливців на мамонта та дикого коня.
Свідками тих часів є пам’ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов’язаний з долею “матері міст руських”. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі.
 Разом з тим, Фастів має свою самобутню, неповторну історію. Вперше наше місто згадується в літописі під 1390 роком. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича стверджувалось право володіння Фастовом роду князів Рожановських. Є найбільш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась Київська держава й Олег “почав города ставити”.
 Існує ряд  версій про походження назви нашого міста. Одна з них пов’язана з варіантом в озвученні цієї назви – “Хвостів”. В ній розповідається, що Фастів – це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів – своєрідних військових відзнак. Звідси і назва “Хвостово”.
 Ще одна легенда пов’язана з назвами невеликих струмків, що звалися “Фосами” і впадали в Унаву. Біля села Фастівець є могила Переп’ят, поряд села Мар’янівка Васильківського району. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або “фає-фаст” мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.
 Історію Фастова раннього середньовіччя залишається лише домислювати: музейні фонди не мають матеріальних свідчень того періоду.
 У першій половині XVII ст. Фастів хоч і мав привілеї містечка, але по суті лишився селом. У 1630 році тут налічувалося 152 двори. Розвинуто було скотарство, значно менше – хліборобство.
 Найгучнішу славу нашому місту та відчутне піднесення економічного і політичного життя на рубежі XVI та XVII століть приніс фастівський полковник Семен Палій. Адже це йому вдалося добитися з кінця 80-х років цілком незалежного управління споконвічними козацькими землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву “Палієва держава”.
 Вогненні роки Коліївщини – то звитяжні й сумні рядки історії міста. Жителі Фастова активно підтримували народних ватажків – М. Швачку та А. Журбу, які на чолі великого гайдамацького загону в 1768 р. захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.
  Великому Кобзареві Тарасу Григоровичу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп’ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: “Чернець”, “Швачка”, “Іржавець ”.
 Скасування кріпосного права в 1861 р. обумовило більш високі темпи економічного розвитку українських земель у складі Росії. Це мало місце і на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці, будівництво спиртзаводу в с. Трилісах, пивоварного заводу в м. Фастів, заснування у місті товариства взаємного кредиту, будівництво котельно-механічного заводу і утворення на його базі “Акціонерного товариства Ф. Брандта”.
 На цьому підприємстві працював Микола Бенардос – видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обґрунтуванню способу дугового зварювання.
 Спливали десятиліття... Поступово місто перетворювалося на центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 році пролягла залізниця Київ-Одеса. Характерною рисою економіки Фастова кінця ХІХ -  початку ХХ ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5 – 10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряних, 2 миловарних, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяних млини, 5 крупорушок тощо. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремесників, з них 40 – шевців, 7 – бондарів, 13- займалися слюсарно-ковальським промислом.
Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905-1907 рр.), громадської війни, Першої світової війни.
До визначних подій історії краю в контексті загальноукраїнської історії слід віднести і підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня 1918 р. договору про злуку між Українською Народною республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.
З весни 1921 р. Фастівщина існувала і розвивалася в складі Радянської України майже сім десятиліть.
Як у краплині води, віддзеркалювалося на Фастівщині все, що діялось у масштабі України в страшні 1932-33 рр. штучно створеного голодомору. Про тяжкий продовольчий стан, випадки опухання, голодної смерті та факти канібалізму свідчать спогади очевидців, статистика.
Героїчні вчинки в літопис Фастова вписали наші земляки в роки найжорстокіших із воєн – Великої Вітчизняної. З її кривавих доріг не повернулося додому більше 5 тисяч фастівчан.
Важким було звільнення міста від німецько-фашистських окупантів. Це сталося 7 листопада 1943 р. . За мужність і героїзм, проявлений в ході операції, понад 21 тисячу солдат і офіцерів Радянської Армії було нагороджено орденами та медалями. За звільнення Фастова від німецько-фашистських загарбників 31 солдат та офіцер отримали високе звання Героя Радянського Союзу.
Фастів вистояв, піднявся з руїн та згарищ, з роками набирався сили і трудової наснаги.
   Головною окрасою міста є люди. За вагомий внесок у розвиток Фастова, зміцнення й примноження його трудових, господарських, культурних, духовних традицій, виховання підростаючого покоління в дусі любові до рідного краю  31 фастівчанину присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова».

Сьогодення Фастова – це багатоманітність об’єктів господарювання різних форм власності, модернізація виробництв і продукції, активне опанування світової економічної практики, зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках.
 У сфері промислового виробництва м.Фастів входить до десяти найбільших за обсягами виробництва регіонів Київської області.
 Обсяги промислового виробництва в місті з року в рік зростають. Основу промислового потенціалу міста становлять 17 великих і середніх підприємств.
Нарощування обсягів промислового виробництва упродовж останніх років здійснювалось переважно за рахунок обробної промисловості , (у тому числі харчової), поліграфічної, видавничої справи, хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування та оброблення металу.       
      Серед провідних  підприємств міста, які мають добрі  результати своєї діяльності - ВАТ  “Елопак-Фастів”, «Компанія «Юнівест Маркетинг», ВАТ «Електронагрівач»,  завод металовиробів ім. Письменного, Товариство «Неопол- Ваші меблі», ВАТ «Факел», Товариство «Промгазтехнологія» та дочірнє підприємство «Промгазапарат».
      
      На  Фастівському хлібокомбінаті проведена технічна реконструкція – заміна  двох печей, які були встановлені в 1946 році, що   позитивно вплинуло на  якість продукції і зростання попиту на неї, а також стимулювало і зростання обсягів виробництва .
      Можна лише порадіти за  досягнення фірми «Промгазтехнологія». Продукція цього підприємства  має сезонний характер  (опалювальні котли) і це дуже впливає на  показники кількості її виготовлення. Та останнім часом  обсяги дещо збільшилися, зокрема, надходять замовлення від бюджетної сфери: встановлюються модульні котельні в дитячих садках, лікарняних та спортивних  закладах.

 «Пивоварня Зіберта»  нині розбудовується. Для Фастова це підприємство було, є і залишатиметься не лише одним з найбільших платників податків, але ще й, до певної міри, його візитною карткою, бо пиво фастівських пивоварів добре знане не лише в Україні, але й за її межами.
   Високо несуть здобутий в Європі авторитет працівники Фастівського швейного підприємства “Козак”. Завод технічних масел «Аріан» та Фастівський завод хімічного машинобудування «Червоний Жовтень» також гідно представляють промисловість  міста, сприяють  наповненню міського бюджету.       
         Пріоритетним завданням міської ради завжди було забезпечення сталого розвитку промисловості міста. В цьому плані  у нас  також є досягнення. Так, в 2008 році введена в експлуатацію кондитерська  фабрика «Валео-Люкс»,  на якій виготовляються елітні цукерки. Планується відкриття  «Заводу нафтових технологій» та заводу «Крайзель – Будівельні матеріали» (будівельні суміші та матеріали).
 Фастів – місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. Найбільші серед них: моторвагонне депо ст.Фастів-1; Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс»; Фастівська дистанція колії.

У місті є пам’ятники архітектури. Серед них: Покровська православна Церква (ХУ1 ст.); Хресто-Воздвиженський римо-католицький костел (початок ХХ ст.). Крім того, у межах міста є пам’ятник природи: дуб Семена Палія, “Палієві вали”.
Фастівчани шанують своє славне минуле, свято бережуть і доглядають могили, обеліски, де поховані герої, які в різні історичні епохи віддали життя за рідний край.
З нагоди 10-ї річниці святкування Незалежності України в місті споруджено музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано передвступний Акт Злуки між урядами Української та Західно-Української Народних Республік в одну соборну державу.
 Пам’ятник у вигляді каплиці, яка символізує за християнським звичаєм притулок для душ невинно убієнних,  зведений в міському парку – пам’ятці садово-паркового мистецтва “Молодіжний”, увіковічнив пам’ять про фастівчан, які не вернулись з Афганістану.
 Реставровано в місті й музейний комплекс пам’яті воїнів-визволителів років Великої Вітчизняної війни.
Діє в Фастові екскурсійний маршрут  «Історичними та культурними стежками  Фастівщини".  Під  час  поїздки  гості  та жителі  міста  можуть ознайомитись з історією Фастівщини, з людьми, які прославили нашу землю, з мальовничими куточками природи.
Екскурсійно-туристичний маршрут починається від Фастівського вокзалу, де заплановано відвідини «Вагону-музею» на колесах і закінчується у с. Томашівка у чоловічому монастирі. Головними точками зупинки є Фастівський державний краєзнавчий музей, парк культури та відпочинку ім. Ю.Гагаріна, Фастівський римо-католицький костьол, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Меморіальний музей-садиба композитора К.Стеценка у с.Веприк та чоловічий монастир у с.Томашівка.
У Фастівському державному краєзнавчому музеї відвідувачі ознайомляться з флорою і фауною краю, потраплять в добу палеоліту, бронзовий, залізний віки, часи Київської Русі та Козаччини. Це допоможе нам уявити, яким було життя на Фастівщині в різні часи.

Символіка міста затверджена рішенням сесії міської ради № 4-Х-ХХШ від 23.12.1999 р. "Про затвердження Положення про зміст, опис, порядок використання Герба, Прапора м. Фастова."

     Герб міста має форму щита з округленим верхом та на півколом внизу. В його основу покладено зоображення пагорба білого кольору, обнесеного частоколом з чотирма сторожовими баштами. Через герб діагоналями проходять дві стрічки жовтого кольору, які перетинаються в центрі. Всі композиційні елементи зображені на фоні кольорів: блакитного - зверху та зліва і зеленого – справа та внизу.

    Поєднуючи стилізовані елементи та символіку, герб відображає історію та сьогодення Фастова. В минулому – це місто фортеця, розташоване на підвищенні, укріпленне частоколом, за архітектурою та матеріалом, характерними для міст Київської Русі. Білий колір в центрі, відкриті ворота свідчать про наміри фастівчан, а укріплення – про готовність при нагоді постояти за себе.

   З давніх часів місто було перехрестям важливих шляхів, таким воно залишається і понині завдяки залізничному вузлу. Чотири дороги від міста можна розпізнати за допомогою стрічок, покладених через центр Герба.

   Блакитний колір символізує річку Унаву, а зелений – фастівські ліси, як основні природні багатства нашого краю.

     Прапор міста має прямокутну форму у співвідношенні його ширини до довжини як 2 до3. Поле прапора розділено нахрест на чотири частини по діагоналях смугами жовтого кольору. Ширина жовтої смуги знаходиться в співвідношенні до ширини Прапора як 1 до 4. Верхня та ліва частини мають блакитний колір, а права та нижня – зеленого кольору. Використані кольори та їх розміщення є аналогічними елементами Герба міста.

Назад